Рибництво – галузь господарювання, яка займається розведенням і вирощуванням риби у спеціально побудованих або пристосованих для цього ставах та інших невеликих штучних, а іноді і природних водоймах, у тому числі й тих, які водночас використовуються з іншою метою.

Щоб забезпечити зростання темпів розвитку рибництва, необхідно оволодіти знаннями теоретичних основ і технікою ведення рибоводного господарства. У зв’язку з цим, виключної важливості набуває професійний рівень підготовки фахівців з питань рибництва.

Навчальна дисципліна “Технологія виробництва продукції аквакультури” є складовою частиною спеціальності – “ Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”. Вона базується на знаннях дисциплін фундаментальної та професійної підготовки: морфології, зоології, анатомії, генетики, селекції та розведення. 

Мета вивчення дисципліни – набуття студентами теоретичних та практичних знань з біологічних основ технологій відтворення та вирощування культивованих об'єктів рибництва у тепловодних та холодноводних ставових рибницьких господарствах.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

– біологічні особливості об'єктів рибництва;

– улаштування різних типів ставових рибницьких господарств;

– основні засоби інтенсифікації у ставовому рибництві та їх застосування;

– основні технологічні ланки роботи з врахуванням систем та циклів ведення рибництва;

– основи технологій відтворення цінних об'єктів культивування, нових та додаткових видів риб, підрощування молоді до життєстійких стадій, вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби у холодноводному та тепловодному рибництві за різних форм та циклів їх ведення;

– особливості організації виробничих процесів при комбінованих формах ведення рибного господарства;

– особливості транспортування рибопосадкового матеріалу та товарної риби;

– планувати роботу рибогосподарських підприємств й забезпечення їх необхідними ресурсами.

Програма дисципліни реалізується шляхом викладання теоретичного матеріалу, проведення практичних занять, самостійним опрацюванням студентами окремих тем програми, які не викладаються на лекціях і практичних заняттях. Отримані знання студенти закріплюють у період проходження комплексної технологічної практики.

Під час вивчення дисципліни студент повинен використовувати нормативні документи державних органів, сучасні наукові досягнення, нормативно-технологічну документацію, передовий виробничий досвід, матеріали наукових установ системи Української академії аграрних наук та інших країн.